Головна Історія коледжу Коледж СНАУ - 110 років на ниві аграрної освіти. Сторінки нашої історії: 1903-1917 рр.

Оберіть мову

Ukrainian English French German Russian Spanish
Коледж СНАУ - 110 років на ниві аграрної освіти. Сторінки нашої історії: 1903-1917 рр. PDF Друк e-mail
Написав Адмін   
Середа, 22 травня 2013, 15:04

КОЛЕДЖ СНАУ – 110 РОКІВ НА НИВІ АГРАРНОЇ ОСВІТИ

1903-1917 рр.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в сільському господарстві Російської імперії активно розвивався капіталізм. Утвердження нового способу господарювання вимагало підвищення культури агропромислового виробництва, що в свою чергу ставило питання про кадрове забезпечення сільськогосподарської галузі. Тому саме в цей час по всій країні йшов активний процес відкриття сільськогосподарських навчальних закладів. Не була винятком і Слобожанщина.

Заснування сільськогосподарської освіти в Російській імперії як спеціальної галузі пов’язане з ім’ям М.В. Ломоносова, за планом якого в 1765 р. при Російській академії організували клас землеробства. На початку ХХ ст. більшість сільськогосподарських навчальних закладів концентрувались у підпорядкуванні Головного Управління Землевпорядкування і Землеробства, що об’єднувало навколо себе близько 220 навчальних закладів. Крім того, кілька сільськогосподарських шкіл діяли при Міністерстві народної освіти та Міністерстві фінансів.

Сільськогосподарські навчальні заклади поділялись на вищі, середні та нижчі. Нижчі сільськогосподарські школи утримувались на кошти держави, земства чи приватних осіб. Головним завданням нижчих сільськогосподарських шкіл було розповсюдження серед населення практичних знань з сільського господарства взагалі та по городництву, садівництву, бджільництву, ковальству, столярній справі.

У школи І розряду приймали учнів віком від 14 до 15 років із знаннями на рівні двокласного сільського училища, а в школи ІІ розряду – із знаннями на рівні народного училища.

Курс навчання у сільськогосподарських школах тривав від 3 до 5 років, у деяких школах додатково запроваджували практику тривалістю 1 рік у приватних господарствах. Заняття проходили протягом всього року, взимку – теоретичні, влітку – практичні. Викладачі нижчих сільськогосподарських шкіл, як правило, мали вищу, середню чи нижчу освіту (з вищою було близько 30%, а викладачі з нижчою проводили лише практичні заняття).

До програми навчання шкіл І розряду входили наступні предмети: найпростіші способи вимірювання землі, основні відомості з природознавства, практичне землеробство, скотарство і найпростіші засоби ветеринарії; у школах ІІ розряду: пояснення важливих для землеробства явищ природи, вчення про речовини, корисні і небезпечні для сільськогосподарських рослин і тварин, основи про правильні способи обробки землі та догляду за корисними рослинами і тваринами у певній місцевості.

Спеціальні з різних галузей сільського господарства нижчі школи влаштовувались по типу загальних, але в них головна увага концентрувалась на якій-небудь одній галузі сільськогосподарського виробництва (виноробство, птахівництво, бджільництво та інше).

На початку ХХ ст. Суми були повітовим містом Харківської губернії. Не зважаючи на те, що тут досить швидко росли промислові підприємства і місто поступово ставало індустріальним, основою економіки Сумського повіту залишалось сільське господарство. Воно мало великий потенціал для свого розвитку, який реалізовувався недостатньо. Певних зусиль для підйому цієї галузі докладало Сумське повітове земство. Одним з напрямів його роботи стала організація сільськогосподарської освіти у повіті.

За рівнем розвитку освіти Сумський повіт значно поступався іншим регіонам. У 1899 р. за нормативами у ньому повинно було бути не менше 9% школярів від загальної чисельності населення, насправді ж ця цифра становила лише 4,7% (10880 учнів у 144 навчальних закладах).

Це викликало занепокоєння земських діячів. Тому у 1899 р. Сумське повітове земство розглянуло питання про влаштування у повіті сільськогосподарського училища з метою «поднять сельско-хозяйственные знания в населении Сумского уезда». Головною перепоною на шляху заснування сільськогосподарської школи стали фінансові труднощі. За підрахунками, спочатку було потрібно 93 тис. крб. та 14 тис. крб. щорічно на утримання 60 учнів школи. У земства цих грошей не було, тому розглядався варіант позики у сумі 93 тис. крб. за рахунок страхового капіталу Харківського губернського земства.

 Відкриваючи сільськогосподарську школу, земство вирішило взяти за зразок Ольгинську казенну сільськогосподарську школу Херсонської губернії, «как наиболее отвечающей желаниям Сумского земства иметь земледельческую школу, где бы … ученики практически знакомились с садоводством, огородничеством, а также обучались плотнично-столярному и кузнечно-слесарному ремеслам, применительно к починке сельско-хозяйственных орудий».

dom-zemstvaФінансові проблеми відкриття такої школи вирішувались тривалий час. Тільки наприкінці лютого 1903 року Міністр землеробства Російської Імперії О.С. Єрмолов дозволив Сумському земству заснувати нижчу сільськогосподарську школу 1-го розряду на власних землях у хуторі Анненському у 3-х верстах від Сум з однорічним підготовчим класом. Неподалік було село (деревня) Веретенівка, населення якої у січні 1890 року становило 207 чоловік.

1 листопада 1903 року всі підготовчі роботи були завершені. Недалеко від Сум була куплена земля, побудований навчальний корпус за проектом архітектора П.С. Бойкова та двоквартирний будинок для викладачів архітектора А.П. Прянишникова; господарські споруди, придбано сільськогосподарський реманент і робоча худоба. 20 листопада 1903 року школа прийняла перших учнів.

У підготовчий клас прийняли 35 хлопців різного віку. З них 21 – стипендіати земства, а 14 - “своєкоштних” тобто тих, хто вчився за власні кошти. Плата за навчання становила 75 крб. на рік. Місцеві діти навчались за рахунок Сумського повітового земства, вступники з інших місць мусили за навчання платити. Майже всі видатки на утримання школи фінансувались в основному із коштів Сумського земства, і лише певну долю коштів асигнував губернський Департамент землеробства.

Курс навчання був розрахований на 4 роки і розподілявся на 4 класи, з яких перший був підготовчим.

lpmПеред школою ставилось завдання готувати кадри для приватних землевласників, для земських агрономічних дільниць та сільськогосподарських дослідних станцій. Але в першу чергу школа повинна була підняти рівень землеробства в Сумському повіті.

Біля колиски агрошколи стояли відомі люди. Зокрема, Павло Михайлович Линтварьов (1844-1906), Голова Сумської Земської Управи, близький друг видатного російського письменника Чехова А,П. 12 вересня 1903 року за рекомендацією Міністерства землеробства він був призначений попечителем школи.

Атмосферою гуманізму у стосунках викладачів і учнів школа завдячувала управляючому школи, Миколі Корнійовичу Походні, агрономові 1-го розряду, та викладачу загальноосвітніх дисциплін та Закону Божого Григорію Феодосійовичу Моргуну, випускникові Київської духовної семінарії. Крім них, у школі працювали викладач садівництва Котулєв і діловод Кулішев.

За перший рік свого існування учні школи обробляли біля 4-х десятин землі; 45 десятин були здані в оренду під овес, решта – в оренду під озимину. На лугу шкільного господарства розпочався видобуток торфу. У результаті господарської діяльності школа одержала за рік чистого прибутку 1656 крб. 47 коп.

За пропозицією Харківського губернатора у Сумській сільськогосподарській школі була встановлена одна стипендія для дітей офіцерів і солдат, що загинули або померли під час війни з Японією.

З самого свого заснування школа постійно розвивалась. Як тільки відкривались нові класи, відразу ж будувались житлові приміщення для викладачів та інших спеціалістів.

У 1905 р. при школі була відкрита дослідна станція, яка повинна була обслуговувати північну частину Харківської губернії. Її першим завідуючим до 1908 року був Єгоров Михайло Андрійович (1879-1942), учень Д.М. Прянишнікова, потім професор Харківського університету і Харківського сільськогосподарського інституту. У школі він викладав хімію і землезнавство.

У 1910 р. станція була відокремлена від школи і перенесена на нове місце. Зараз це с. Сад Сумського району.

У всіх спеціальних навчальних закладах тодішньої Росії були наглядачі. У Сумській агрошколі їх не було. Красномовним є той факт, що під час революційних подій 1905-1907 рр. Линтварьов П.М., Походня М.К. та інші викладачі і учні агрошколи зазнавали переслідувань і арештів.

У 1907 році школа випустила перших спеціалістів. У цьому ж році її статус був підвищений, вона реорганізувалась в училище, хоч за традицією і далі називалась школою.

З самого початку свого існування агрошкола при підготовці спеціалістів органічно поєднувала теорію з практичним навчанням і виробництвом. Її учні і персонал значною мірою забезпечували свої потреби за рахунок праці в навчальному господарстві, де були тваринницькі ферми, птахоферма, на 150 десятинах землі вирощувались зернові культури, овочі, трави для тварин. Учні школи, крім агрономічної спеціальності, отримували знання з тваринництва, ветеринарії, бджільництва, а також спеціальності коваля , столяра чи тесляра-столяра.

Школа мала своїм завданням готувати кваліфіковані кадри для поміщицьких економій, органів державного управління, фермерства. Проте працевлаштування випускників було завжди нелегкою проблемою, навіть не дивлячись на їх відносну невелику кількість (порядку 30 осіб). Найчастіше працевлаштовувались у господарства цукрових та спиртових заводів.

Значна увага приділялась духовному розвитку учнів. У школі діяли драматичний, струнний, хоровий гуртки, влаштовувались молодіжні вечори, постійними були відвідування театру в Сумах.

Також заслуговує уваги високий рівень самоврядування учнів школи, особливо в питаннях внутрішнього життя навчального закладу. Постійно працювала учнівська комісія контролю за роботою їдальні, учнівський суд. На педагогічну раду порушники дисципліни і внутрішнього порядку викликались тільки у випадку грубих проступків або після того, як порушник уже двічі розглядався на учнівському суді.

З числа учнів прямим голосуванням вибирався голова загальних учнівських зборів терміном на один рік. Він організовував загальні збори і проводив їх.

1212Постанови педагогічної ради, які стосувались учнів, розглядались і погоджувались загальними зборами учнів.

Після революційних подій 1905 року керівництво школи часто змінювалось, проте в ній береглись традиції, започатковані Линтварьовим і Походнею.

У 1912 році Харківський губернатор Митрофан Кирилович Катеринич, відвідав школу і залишився незадоволеним тим, що в ній висіли портрети М. Добролюбова, Т. Шевченка, В. Бєлінського, стояв бюст Л. Толстого. Керівництво навчального закладу терміново замінили більш „благонадійними” людьми, портрети письменників–демократів зі стін зникли. Але все ж демократичний дух навчального закладу зберігся, передусім завдяки таким викладачам, як Григорій Феодосійович Моргун.

Перша світова війна, революційні події 1917 – 1920 рр. негативно вплинули на життя школи, на її фінансове забезпечення, але вона існувала і виконувала свої функції. У 1916 р. був зроблений ювілейний десятий випуск. У цілому ж за період від 1907 по 1917 роки було підготовлено 199 чоловік, в т.ч. 20 чоловік у 1917 році.

1916 р. при школі був утворений річний додатковий клас громадської агрономії, де готували пропагандистів сільськогосподарських наукових знань. Цю функцію просвітництва, між іншим, школа довго не полишала і в пізнішій своїй історії.

Завдяки зусиллям її викладацького персоналу школа вижила в буремні роки революцій та громадянської війни і продовжувала розвиватись готуючи висококваліфіковані кадри для сільського господарства.

Останнє оновлення на Середа, 05 червня 2013, 15:15
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

© 2017 Коледж СНАУ | Офіційний сайт. Всі права захищено.
© 2006-2009 Українська локалізація: Joomla! Україна. Всі права захищено!
Joomla! - безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU/GPL.