Головна Юридична консультація Новини Особливості регулювання праці жінок

Оберіть мову

Ukrainian English French German Russian Spanish
Особливості регулювання праці жінок PDF Друк e-mail

Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає ряд обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки - робота у суспільному виробництві і материнство - є важливими.

 

Держава намагається не допускати застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці.

Враховуючи специфіку здоров'я та суспільного становища жінки, законодавство визначає основні моменти щодо певних обмежень використання жіночої праці, пільг при вагітності і вихованні дітей.


1. Основні пільги в охороні праці жінок:

  • відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах та на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, перелік таких робіт затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я;
  • відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я.

За умови чергування з іншою роботою допускається підіймання і переміщення жінками вантажу вагою 10кг. до 2 разів на годину. Якщо ж підіймання і переміщення вантажів провадиться жінкою постійно протягом зміни, граничне допустима вага вантажу складає 7кг. Крім того, обмежена сумарна вага вантажу, який може переміщатися жінкою протягом однієї години робити. При підійманні вантажу з робочої поверхні (конвеєра, столу, верстата) його сумарна вага протягом зазначеного часу не повинна перевищувати 350кг. При підійманні вантажу з підлоги його сумарна вага протягом того ж часу не повинна перевищувати 175 кг. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах зусилля, що докладається жінкою, не повинно перевищувати 10 кг.

  • ст. 175 КЗпП встановлює обмеження праці жінок на роботах у нічний час: залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід, обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї;
  • відповідно до ст. 176 КЗпП не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;
  • відповідно до ст. 177 КЗпП жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди;
  • вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою; до вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації ( ст. 178 КЗпП);
  • забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку (ст. 184 КЗпП).

  • звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. 

Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП).

  • власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу (ст. 185 КЗпП).

     На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок (ст. 186 КЗпП).


2. Соціальні відпустки.

КЗпП та Законом України „Про відпустки” передбачені наступні види соціальних відпусток:

  • відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону); 

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних днів;

2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів, а у разі народження двох чи більше дітей та у разі ускладнення пологів – 140 календарних днів. Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Особам, які  усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка  з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд.

Жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка по вагітності і пологах надається тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, яка обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від стажу та місця роботи. Жінкам, які проживають на території радіоактивного забруднення, під час вагітності надаються путівки для оздоровлення у спеціалізованих оздоровчих закладах. Вагітні жінки забезпечуються додатковим харчуванням за нормами, що встановлюються Міністерством охорони здоров'я України (ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

  • До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.
  •  За бажанням жінок після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами їм надаються відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню (ст. 18 ЗУ „Про відпустки”). У випадку, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надасться відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку. За рахунок власних коштів підприємства й організації можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину. У період перебування у відпустці для догляду за дитиною жінка або особа, що здійснює такий догляд, можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома із збереженням права на одержання допомоги в період такої відпустки.
  •  Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, жінці, яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, за їх бажанням щорічно надається додаткова оплачувала відпустка тривалістю 10 календарних днів без врахування святкових та неробочих днів (ст. 19 ЗУ „Про відпустки”).
  • Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання  відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (ст. 18-1 ЗУ „Про відпустки”).

  • жінкам, що мають дітей віком до півтора року і працюють, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. 

Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства і з врахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком ст. 183 КЗпП).

 

3. Робочий час

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися як при прийомі на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. В цьому випадку потрібна згода обох сторін трудового договору.

На прохання вагітної жінки, жінки, що має дитину у віці до 14 років (зокрема що знаходиться під її опікою) або що здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, адміністрація зобов'язана встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 КЗпП).

Про роботу на умовах неповного робочого часу адміністрація видає наказ (розпорядження), в якому указується термін роботи, тривалість робочого часу і його розпорядок протягом робочого дня, тижня, необхідність навчання, перекваліфікації і інші умови. Неповний робочий час може бути встановлений за угодою сторін як без обмеження терміном, так і на будь-якій, зручної робочий термін : до досягнення дитиною певного віку, на період навчального року і т.п.

Режими праці і відпочинку жінок, що мають дітей і що працюють неповний робочий час, встановлюються адміністрацією за узгодженням з профспілковим комітетом і з урахуванням побажань жінки.

Ці режими можуть передбачати: скорочення тривалості щоденної роботи (зміни) на певну кількість годин у всі дні робочого тижня (скорочений робочий день); скорочення кількості робочих днів в тиждень(скорочений робочий тиждень) і поєднання скорочення робочого дня із скороченням робочого тижня.

Робота на умовах неповного робочого часу не обмежує тривалості щорічної відпустки, начислення трудового стажу і інших трудових прав.

Жінкам, що працюють неповний робочий час у виробництвах, цехах, професіях і посадах з шкідливими умовами праці, в стаж роботи, що дає право на додаткову відпустку по цих підставах, зараховуються лише ті дні, в які робітниця фактично була зайнята в шкідливих умовах праці не менше половини робочого дня, встановленого для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.

Перелік нормативних актів використаних при підготовці даного розділу

  1. Кодекс законів про працю вiд 10.12.1971 № 322-VIII із змінами і доповненнями станом на 24.02.2011.
  2. Закон України „Про відпустки” вiд 15.11.1996 № 504/96-ВР із змінами і доповненнями станом на 12.01.2011.
  3. Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вiд 28.02.1991 № 796-XII із змінами і доповненнями станом на 01.01.2011.
  4. Наказ Міністерства охорони здоров’я „Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок” N 256 від 29.12.93.
  5. Наказ Міністерства охорони здоров’я „Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками” N 241 від 10.12.93.

Викладач правових дисциплін Шуляк І.В.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

© 2018 Коледж СНАУ | Офіційний сайт. Всі права захищено.
© 2006-2009 Українська локалізація: Joomla! Україна. Всі права захищено!
Joomla! - безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU/GPL.