23 вересня 2022
В роки революції і громадянської війни Сумська сільськогосподарська школа не тільки збереглась, але й продовжувала розвиватись. Для неї наступила пора постійних реорганізацій:
Численні реорганізації не заважали динамічному розвиткові навчального закладу. Звичайно, революційні події 1917 року і громадянської війни наклали суттєвий відбиток на характер навчально-виховного процесу, але головне завдання технікуму залишилось незмінним. Він як і раніше готував спеціалістів для сільського господарства, яке переживало непрості часи.
За період 1903-1929 рр. у Сумській сільськогосподарській школі навчався 801 учень, але не всі вони закінчили її. До 1917 р. було здійснено 10 випусків – 180 випускників. У 1917-1929 рр. було зроблено 12 випусків – 252 чол.
Характерною рисою післяреволюційних випускників можна вважати те, що половина їх свою подальшу виробничу діяльність пов’язала саме з сільськогосподарським виробництвом, 30% навчались у вищих навчальних закладах. Поступово збільшувалась кількість дівчат, які навчались у технікумі. У 1929 р. їх було 39, тобто 20% від всього контингенту учнів, у той час, коли до революції школу закінчило тільки 11 дівчат, що становило 4,3% випускників. Поступово знижувалась доля учнів, які походили з села: до революції їх було 70%, після 1917 р. – 50% за рахунок зростання кількості вихідців середовища робітників, і, особливо, службовців. Певно, причиною цього були соціальні зміни, що відбувались у суспільстві у 20-х роках ХХ ст.
Матеріально-технічна база технікуму, в основному створена ще до революції, у міжвоєнний період продовжувала розвиватись.
Навчальний корпус розміщувався у спеціально побудованому будинку. Всі студенти жили у окремому гуртожитку («інтернаті»). Крім того були окремі будинки для педагогічних працівників і всього персоналу технікуму. Господарські будівлі включали волівні, стайні, комори, приміщення для зберігання реманенту, електростанцію, майстерні.
Постійно велося будівництво. У 1929 р. було побудовано другий корівник на 30 корів, будинок для квартир працівників, клуню і водонапірну башту.
Навчання поєднувалось з різноманітною практикою сільськогосподарського виробництва. Земля, що належала технікуму використовувалась для різних видів аграрного виробництва, що мало важливе значення для засвоєння учнями практичних навичок виробництва.
У господарстві було 16 коней, молочні корови симентальської породи, розплідник свиней великої англійської породи йоркширів. Але час вимагав нових підходів до навчання і виховання майбутніх спеціалістів. Тож у 1925 році сільськогосподарська школа придбала трактор. Це був перший трактор на Сумщині. З кінця 20-х років почалася повна електрифікація господарства школи.
Існування такого розвиненого господарства сільськогосподарської школи давало можливість органічно поєднувати теоретичне навчання з практикою сільськогосподарського виробництва. Кожен учень, згідно з навчальним планом мав вивчати не тільки теоретичні питання, але й виконувати роботу у господарстві не як технічний робітник, а як організатор і керівник робіт.
Навчально-виховний процес у технікумі був різноманітний і цікавий. Функціонував ряд навчальних кабінетів та лабораторій, зокрема агрокабінет і агролабораторія, кабінет скотарства, природознавства (ботаніки, зоології, хімії), геодезичний кабінет, метереологічна станція на якій постійно чергували учні, кабінет мови і літератури, бібліотека. Книжковий фонд бібліотеки налічував 9 тис. одиниць друкованої продукції. Проте забезпечення учнів підручниками було незадовільне – сягало лише 25% від потреби. Те ж саме можна сказати й щодо обладнання кабінетів і лабораторій.
У 1929 р. в сільськогосподарській школі працювало 5 викладачів спеціальних дисциплін, 3 – загальноосвітніх, лікар і він же викладач гігієни, ветлікар – викладач зоогігієни й ветеринарії, викладач фізкультури і військового навчання, інструктор-польовод та інструктор садово-городник. Всі викладачі та інструктори входили до складу методичної комісії.
Започатковані ще до революції традиції учнівського самоврядування продовжувались і в післяреволюційні часи. Представники учнівського самоврядування брали участь у роботі практично всіх органів управління навчальним закладом. Головну роль в самоврядуванні відігравав учнівський старостат, який опікувався питаннями навчання, дисципліни, побуту, харчування.
Існувала шкільна рада, до якої входили і представники громадських організацій. Вона засідала двічі на рік на повному складі, а в робочому– 1-3 рази на триместр. Президія шкільної ради засідала кожні десять днів.
При технікумі працював сельбуд у роботі якого брали учні і місцеві жителі. Тут проводились кіносеанси, святкування революційних свят, вечірки, збори. При сельбуді працювали гуртки, у яких займались викладачі та учні школи. Серед гуртків можна назвати гуртки марксизму-ленінізму, поточної політики, літературний, військова секція, «Безвірник», шаховий, драматично-музична секція, гурток колективізації, спортивний, «Авіохім». Крім цього учні працювали над ліквідацією неписьменності.
Викладачі й учні надавали консультації з агрономії іншим навчальним закладам та установам у яких були земельні ділянки а також брали участь у роботі Сумської дослідної станції. В першу чергу це стосувалось Піщанської, Михайлівської та Косівщинскої сільських рад.
У 1930 року змінився статус навчального закладу. Сумська сільськогосподарська профшкола знову одержала статус технікуму і стала називатись Сумський зоотехнічний технікум. У цьому статусі вона залишалась до початку Великої Вітчизняної війни. Підготовка спеціалістів здійснювалась на базі 7 класів і тривала 4 роки.
У 1933 р., можливо, у зв’язку з голодом, учнів технікуму було переведено до села Лозовенька Балакліївського району Харківської області. Проте уже восени цього ж року було відновлено набір до технікуму на Веретенівці, а в наступному, 1934 р. переведені до Лозовеньки учні повернулись знову до рідного технікуму.