ВСП "Сумський фаховий коледж СНАУ"
ВСП "Сумський фаховий коледж СНАУ"

Корисні поради

Як користуватися навчальною, додатковою і довідковою літературою

  1. Використовуючи навчальну, довідкову і додаткову літературу, уточніть, що саме вас цікавить.
  2. Подумайте, де найбільша можливість одержати відповідь на запитання, що вас цікавить: у підручнику, довіднику чи додатковій літературі.
  3. Насамперед використайте підручник, потім – довідник, а тоді – додаткову літературу.
  4. Відкриваючи книжку, спочатку прочитайте зміст і покажчик термінів, назв.
  5. Залежно від мети використайте такі види читання:

а) читання-перегляд, коли книжку переглядають швидко, зупиняючись на окремих сторінках (мета такого перегляду – перше ознайомлення з книгою, одержання певного уявлення про її зміст);

б) вибіркове читання або неповне, коли читають не весь текст, а тільки потрібні місця;

в) читання з різних видів записів прочитаного.

  1. Відшукавши у книзі потрібний розділ, параграф чи сторінку, не обмежуйтеся побіжним поглядом, а випишіть потрібну для себе інформацію, виділіть основне, складіть план прочитаного.

 

Як  скласти конспект

Звикнути до конспектування складно з першої ж лекції, а пропускати важливу інформацію не всім хочеться. Тому для початку потренуйтеся на книгах або статтях. Підійдуть і відеолекції. Важливо встигати слухати лектора, обдумувати інформацію і фіксувати головне. Цей навик напрацьовується на практиці. Нам же залишається розповісти про форми і способи конспектування.

Існує багато видів конспектів. Плановий, графічний, текстуальний, формалізований, схематичний, конспект по Корнельському методу і т.д. Одні з них підходять для гуманітарних дисциплін, інші – для технічних і природничо-наукових.

Спосіб 1. Схематичний конспект

Відносно простий. Підходить тим, хто тільки вчиться конспектувати. Незамінний там, де лектор говорить «з папірця», тобто, по суті, диктує, а не розповідає про предмет. Суть – в раціональному записі під диктовку. У цьому він близький до стенографії, але ви можете прибирати всю «воду», яка прослизає в мові.

Замість «таким чином», «отже», «залежить від», «взаємопов’язані» і т.п. слів можна використовувати графічні знаки (наприклад, стрілки). Можна використовувати зрозумілі вам скорочення, виділяти головне, скорочувати довгі фрази. Головне виділяється після, або під час лекції – залежить від швидкості мови лектора.

Це хороший варіант для гуманітарних наук. Підходить для тренування швидкісної фіксації лекцій. Його варто засвоїти – у майбутньому ви зможете використовувати елементи схематичного конспекту.

Спосіб 2. Конспект по Корнельському методу

Це вже складніше. Розділіть лист на три частини. Більшу частину сторінки займуть два стовпчики рівної ширини, внизу має залишитися ще одне поле (шириною близько 7 см).

У праву колонку записуємо основні думки з лекції, а також факти і приклади, що доповнюють ці думки. Важливо зберегти логічний зв’язок.

Ліву колонку заповнюємо відразу після лекції. Сюди записуємо слова і короткі фрази, що ілюструють кожну думку. Словом, все те, що ви не встигли записати під час лекції, але що залишилося в пам’яті.

Нижнє поле відводимо під головну думку заняття. Визначаємо, що саме є найбільш важливим на лекції, яка мета лектора.

Корнельський метод підходить саме для запам’ятовування лекції. Уклавши двогодинне заняття на одній сторінці, ви зможете зафіксувати в пам’яті його зміст. «Зубрити» такий конспект не доведеться – достатньо просто переглянути його перед іспитом.

Спосіб 3. Графічний конспект

Зручний при вивченні технічних наук. В основі – графіки, схеми, таблиці, малюнки того чи іншого типу. Якщо лекцію підкріплюють презентації, можна перенести зображення в зошит.

Стенографувати слова лектора не потрібно, але пояснення повинні бути.

Графічний конспект можна використовувати і при вивченні гуманітарних наук, але це в рази складніше і підходить не всім.

Інші способи конспектування існують, але вони не завжди підходять для фіксації лекцій.

Рухова, слухова, зорова пам’ять – це, звичайно, прекрасно. Але на лекції важливо не просто запам’ятати матеріал, а зрозуміти те, про що говорить викладач. Ніхто і ніколи не став успішним за допомогою зубріння. Ці методи конспектування допоможуть вам зрозуміти матеріал і заощадити свої сили, зошити та ручки.

 

Як писати реферат

  1. Визначити тему.
  2. Підібрати літературу:

а) документи, першоджерела;

б) монографії, довідники, збірники:

в) газетні та журнальні матеріали.

  1. Грунтовно вивчити літературу. Читаючи книги, необхідно робити виписки цитат, основних думок.
  2. Скласти список розділів, який може бути і планом реферату.
  3. Продумати план реферату, можливе його розширення.
  4. Систематизувати опрацьований матеріал.
  5. Остаточно продумати та уточнити план реферату. Обов’язково включити в план актуальність теми і її значення.
  6. Написати реферат.
  7. У кінці реферату слід поставити список використаної літератури.
  8. Бібліографічний опис джерела в списку літератури подається за такими правилами:

а) для книг слід вказати: прізвища та ініціали авторів, назви книг, підзаголовкові дані, місця і назви видавництв, роки видань, кількість сторінок;

б) для журнальних статей зазначають: прізвища та ініціали авторів, повні назви статей, скорочені назви журналів, роки, номери, томи, випуски, сторінки;

в) для статей із книг та неперіодичних збірників повинні бути зазначені прізвища та ініціали авторів, назви статей, видань, у яких вміщені статті, місця видань, видавництва, роки видань, сторінки.

Як писати курсову роботу

Алгоритм написання умовно можна розділити на 10 послідовних кроків:

Складання плану.

Підбір джерел.

Написання вступу.

Підготовка теоретичного розділу.

Виконання практичного розділу.

Формування висновку.

Перевірка на помилки.

Унікалізація.

Оформлення у відповідності зі стандартами.

Підготовка до захисту.

Ці десять кроків взаємно випливають один з іншого і являють собою пов’язаний ланцюжок. Якщо одна ланка випадає – всі зусилля даремні. Виняток становить хіба що практичний розділ. Його може не бути, якщо тема і формат не зобов’язують.

Курсова робота пишеться заздалегідь. На всяк випадок нагадуємо собі це кожен раз, як відкладаємо виконання на потім. Важливо дотримуватися наукового стилю викладу, і при цьому не переборщити з незрозумілими словами і надмірними науковими формулюваннями. Принцип читання ніхто не відміняв.

Настанови досвідчених колег:

використовувати різноманітні джерела, чим більше, тим краще. Це можуть бути книги, публікації, архіви, дисертації, наукові статті, монографії, нариси, Інтернет контент;

перевіряйте всі фактичні дані. Недостатньо урізноманітнити матеріал, важливо вміти виділити грамотні і достовірні відомості;

звертайтеся тільки (або переважно) до актуальних джерелами, яким не більше п’яти років. При цьому для деяких тем навіть цього тимчасового відрізка занадто багато;

перевіряйте помилки. Всі: орфографічні, стилістичні, смислові, фактичні. Благо, зараз є безліч спеціальних програм в Інтернеті. Але найкращий спосіб – прочитати роботу вголос самому собі (якщо ви в школі вчилися на п’ятірки).

Ще про важливе

Курсова робота повинна бути правильно оформлена. Це 25-40 аркушів друкованого тексту шрифтом Times New Roman, 14 кеглем, полуторним міжрядковим інтервалом і вирівняними полями 3 см зліва, по 2 см зверху і знизу, і 1 см праворуч.

Обов’язкова нумерація сторінок, оформлення титульного аркуша, змісту. Робота не буде вважатися повноцінною без усіх структурних елементів: вступ, розділи (2-3, розбиті на підрозділи), висновок, список використаної літератури, додатки.

Головні акценти проставляються на вступ і висновок. У вступі важливо конкретизувати:

актуальність;

цілі;

завдання;

предмет;

об’єкт;

використовувану методику;

чітко сформульовану гіпотезу (або навіть декілька).

Висновок повинен зіставлятися зі вступом та відповідати на наступні питання:

досягнуті раніше поставлені цілі і завдання;

підтверджена гіпотеза (повністю або в певній частині);

у чому виявляється практична значущість дослідження;

які висновки виконаної роботи;

далі слідують рекомендації щодо спрощення, вирішення, вдосконалення тощо, залежно від того, якій тематиці присвячена курсова робота.

Обсяг вступу і висновку – приблизно по 3-4 друкованих аркуша. Більше не потрібно, і менше теж.

 

Як розвинути пам’ять

Пам’ять є важливим чинником для успішної здачі екзамену в університеті чи теоретичного тесту на водійські права.

Як працює пам’ять? Які є способи полегшення запам’ятовування інформації?

Пам’ять людини можна розділити на короткочасну і довготривалу.

Короткочасна пам’ять обумовлена електричними імпульсами між клітинами мозку: те, що людина запам’ятовує тут і зараз. Інформація зберігається недовго і без повторення щоразу сприйматиметься як нова.

Довготривала пам’ять – інформація, яку мозок пам’ятатиме довго після багаторазового повторення та відтворення і зможе її використовувати.

Способи покращити пам’ять:

  1. Вчіться свідомо. Опрацьовуйте матеріал усвідомлено. Під час читання книги виділяйте основне, знаходьте ключові слова та логічний зв’язок між ними. Це покращить засвоєння матеріалу та його розуміння.
  2. Різноманіття. Не зупиняйтеся на одній темі. Мозок погано засвоює одноманітний матеріал. Йому треба давати перерву. Відволікайтесь на інше. Також легше запам’ятовувати протилежності. Наприклад, при вивченні нової мови утворюйте пари слів антонімів.
  3. Асоціації. Мозок запам’ятовує нову інформацію у вигляді образів. При кожному зверненні спогад відбудовується заново. Оскільки будь-який спогад хибний, для кращої деталізації краще будувати асоціативний ряд. Створюючи асоціації, ми надаємо своєму мозку більше слів та понять для відбудови запам’ятованого.

Створюйте історії зі словами чи подіями. Вправа буде особливо корисною для тих, хто займається письменницькою діяльністю.

Займайтеся тим, що вам справді цікаво. Пам’ятайте: мозок не витрачає енергію на непотрібне!

 

Поради, які стосуються відносин між студентом і викладачем

Викладачам завжди не подобається невихованість, грубість, лінь, зазнайство, неуважність, неповага до оточуючих, безвідповідальність, неохайність, пасивність, нечесність, жорстокість, підлість, плаксивість, лінощі, некомпетентність, гординя, лестощі, підлабузництво, нахабність.

За кращу оцінку потрібно боротися не під час іспиту, а задовго до нього, протягом всього часу вивчення дисципліни.

Викладачі переконані, що студенти, які постійно спізнюються на заняття або пропускають пари, проявляють неповагу як до предмету навчання, так і до них самих.

Викладачі симпатизують студентам, які проявляють непідробний інтерес чи захоплення їх дисципліною.

Викладачі поважають студентів, які своєчасно і якісно виконують навчальні завдання.

Викладачам подобаються студенти, які консультуються з ними з усіх проблемних питань та дослухаються до їх порад.

Неправильна поведінка студента під час занять:

– завжди необхідно стримувати негативні емоції, не спішити з відповіддю; витримати достатню паузу для того, щоби оволодіти собою та обдумати найкращий варіант відповіді;

– реакція на зауваження повинна бути виваженою; з викладачем не варто сперечатися; слід наводити аргументи на свій захист тільки після того, як відчули, що викладач готовий вас слухати; викладати аргументи необхідно максимально лаконічно, вони мають бути обґрунтованими.

Інтонація голосу:

– ділова, спокійна; не можна перебивати розмову викладача, вставляти репліки.

До викладачів похилого віку повинно проявлятися максимум уваги; їх вікові недоліки не повинні помічатися в жодному разі.

Про викладачів не рекомендується говорити погано, навіть при їх відсутності, а також у колі найкращих друзів, так як все таємне з часом стає явним.

Студенту не личить задавати викладачу питання на кшталт того, чому у іншого студента краща оцінка, в той час як інша робота нічим не відрізняється від його роботи.

Проханням викладачів слід відмовляти тільки в надзвичайно виняткових ситуаціях, коли його прохання об’єктивно не може бути виконане, або ж воно принижує особисту або чиюсь честь і гідність. В цьому разі слід вибачитися і постаратися в коректній формі пояснити причину відмови.