06 березня 2025
Валерій Павлович Ламах народився 6 березня 1925 року в місті Лебедині. Дитинство та шкільні роки провів у місті Ворошиловграді (нині м. Луганськ).
З 1939 по 1949 рік навчався у Ворошиловградському художньому училищі з перервою у три роки, тому що з 1942 по 1945 роки був на примусових роботах у Німеччині.
У 1949 – 1954 роках навчався у Київському художньому інституті на факультеті графіки. Після закінчення інституту працював художником плакату.
Творчу діяльність поєднував з активною участю у громадському житті Спілки Художників. З1952 року брав активну участь в республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках.
У 1956 – 1960 роках був старшим редактором державного видавництва «Образотворче мистецтво та музична література». З 1960 –х років працював як художник – монументаліст. Створив цілу низку художніх робіт в техніці розпису, мозаїки у Києві, Маріуполі, Куйбишеві, Тернополі. Оформлював екстер’єри і інтер’єри громадських будівель.
Творчість Валерія Павловича поєднує з активною участю в суспільному житті Спілки Художників. Член правління Спілки Художників України, голова республіканської Ради при художньому фонді України. Член секції монументально – декоративного мистецтва Київської організації Спілки, голова республіканської та член Всесоюзної комісії по монументальному мистецтву.
З 1974 року – доцент кафедри оформлення книги у Київському вечірньому факультеті Львівського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, викладач малюнка, живопису, композиції. З 1956 – го член Національної спілки художників України. Художник, філософ, письменник, вчитель, предтеча «сучасного мистецтва» – у Валерії Павловичу єдналися різні, на перший погляд, протилежні таланти.
У радянські часи Валерій Ламах став «гуру» для цілого покоління радянських художників, у художньому середовищі про цю людину ходили легенди.
До 1942 року В. П. Ламах три роки навчався у художньому училищі. Але опинившись у чужій країні, він не використовував свій зв’язок з мистецтвом собі на користь, а приєднався до маси нещасних молодих людей. Не маючи можливості займатися художньою творчістю, він займався теорією.
Знання німецької та французької мов дозволило йому читати книжки мовою оригіналу. Саме завдяки цьому у Валерія Павловича сформувалися основні інтереси – філософія і поезія.
Уже в мирний час свої філософсько – естетичні погляди Валерій Павлович виразив у вигляді книжок: 1 книга – «Коло знаків»; 2 книга – «Коло життя»; 3 книга – «Коло відображень»; 4 книга – «Схематичні таблиці». Деякі тексти з цих книг публікувались у різних журналах, але всі книги до цього часу не опубліковані.
Валерій Павлович Ламах був інтелектуалом європейського рівня. Його книга «Книга схем» перегукується з філософськими концепціями сучасників Ламаха – відомих культурологів та філософів другої половини XX ст. за кордоном. Але він не міг запозичити ці ідеї у своїх закордонних колег, так як відомо, що в радянські часи мислителі перебували в «гетто» та були обмежені у повноцінному доступі до праць закордонних сучасників.
Ламах розвивався своїм особистим шляхом.